Згадуючи поетапно історію еволюції методів спілкування, найвагомішу роль тут можна віддати дискусійному типу спілкування. І основним представником його є форуми. Форум – це тематичне обговорення заздалегідь заданого питання. З розвитком поколінь, віртуальне спілкування набуває все більшого поширення. Поняття людських комплексів кане з кожни роком. Це відбилося і на спілкуванні. Так виникають соціальні мережі – ті самі сервіси віртуального спілкування, але базовані на утворенні спільнот вже у переважній більшості знайомих між собою людей.

Особисто для мене відкриттям серед соціальних мереж був зарубіжний проект Facebook. Опісля вже познайомився із славнозвісними «Однокласниками», потім український представник соціальих мереж Community. Але жоден з них не набув такої популярності як російський проект Vkontakte.ru. За недовгий час існування, веб-сайт цієї мережі став найвідвідуванішим в Росії та Україні. На сьогодні там вже налічується понад 15 мільйонів користувачів. Стаття не покликана зробити рекламу цьому ресурсу, отож про достоїнства мережі розповідати не буду. Тим більше, ви і самі, напевно, там зареєстровані. Питання в іншому. Звичайно, над проектом працювали дуже талановиті люди, але навіть геніям важко щось розкрутити без фінансової підтримки. Враховуючи те, що Вконтакті з’явився пізніше деяких своїх побратив по соціальних мережах, автори проекту мали навести досить переконливі аргументи своїм спонсорам про доцільність реалізації їхньої ідеї. Тим більше, поки-що проект жодним чином не окуповується, адже заробіток на рекламі починає проводитись лише в останні два тижні. Та про це згодом. А, між тим, Вконтакті є найбільшим в Рунеті та Uaнеті вмістилищем відео, фото та аудіо-даних. Розміри інформації, розміщених на серверах обчислюються в сотнях терабайтів. Для збереження такої маси даних, а також забезпечення безперебійного процесу спілкування 3 мільйонів користувачів, що відвідують проект щодня потрібне надзвичайно дороге обладнання і, насамперед, просто гігантський датацентр для розміщення серверів. Саме всі ці перечислені факти викликають насторогу і вкотре підштовхують до найпоширенішої версії створення соціальної служби Вконтакті. Так, ця версія пов’язана із ФСБ Росії – звучить як маразм, але чому б ні? Як я вже казав – технічний прогрес – це своєрідний ураган, який захоплює тих, хто стоїть на його шляху. А військові спецслужби завжди були першими користувачами новітніх досягнент хайтеку. Ідея створення Вконтакті для ведення найбільшої бази осіб в світі дійсно геніальна – ніхто нікого не заставляє – люди, мовби осліплені прагненням заробити повищий рейтинг живуть в цій мережі. Кожен день закидають по 10 фото - як вони снідали, обідали, вечеряли, відео із різних свят, обмінюються цим всім із такими ж в міру схибленими друзями.

Розвиваючи вищезгадану версію створення проекту, першим чинником її правдивості є величезні фінанси, що вкладаються в проект. Щодо реклами – то почала з’являтися вона близько двох тижнів тому. Та як намене – це лише маневр для відволікання, а саме – створення віртуального образу джерела фінансування проекту. А на рахунок поданої вами інформації до мережі – вам часто здається, що ви тримаєте все під контролем. Дехто після прочитання схожих статтей одразу лізе Вконтакти і приховує інформацюю про себе, а то і взагалі видаляє. Я також колись таке зробив. Ще в перші дні мого перебування в цій соціальній мережі. І саме тоді помітив такий баг – при видаленні своєї сторінки, через два дні я спробував перейти на раніше збережену сторінку редагування своїх даних. І, о диво, вона відкрилася незважаючи на видалений акаунт(cookies тут нідочого). Опісля, приблизно за тиждень, баг в системі був випрвлений, але для мене цейй момент запам’ятався надовго. Сторінки після реєстрації і наповнення даними нікуди не діваються навіть після видалення. Скоріш за все просто щоразу саме при добавленні нової інформації проводиться резервне копіювання даних про користувача і навіть після знищення сторінки дані про вас зберігаються на сервері. Це особисто моя думка, яка, думаю, претендує на велику долю правди. Тому, будьте обережні, коли обираєте інформацію наподання до своєї сторінки.

Та незважаючи на всі здогади Вконтакті продовжує набирати обертів і об’єднувати колишніх однокласників, одногрупників, просто друзів, старих знайомих, родичів, закоханих, тематично згрупованих людей і в цьому є свої плюси і мінуси. Звичайно, позитивна сторона всім зрозууміла, тому, думаю, обговоренню не підлягає. А от з негативних – знову ж це лише моє особисте. Ще місяців зо два тому районні сайти просто таки гуділи від спілкування в чатах форумах, підписах до новин. Але з поступової реєстрацією цих активних користвачів в соціальних мережах – всі спілкування переносяться туди. Я не кажу, що це погано – зрештою, головне підтрика зв’язку між людьми. Але багато хороших сайтів відмирає. Адже, немає користувачів, немає і наснаги, нема бажання продовжуати працювати над сайтом адміністраторам, адже нема для кого робити щось. Сайти поступово занепадають. Все менше і менше людей цікавляться новинами рідних міст, адже якщо ти щось не знаєш – вконтактах все перекажуть. Звичайно, соціальні мережі значно допомаають користувачам спілкуватися з якомога більшою кількістю знайомих і робити це зручно. Навіть тематичні форуми присутні в цій мережі. Не в образу, наприклад, візьмемо користувачів нашого порталу Yuki та Лянуську – ще два місяці тому вони відвідували сайт кожен день ірегулярно залишали по 10 повідомлень у різних форумах. Сьогодні ж побачити їх серед активних користувачів - це рідкість. Кожен виправдовується тим, що немає цікавих тем для обговорення, хоча на аналогічні обговорення вконтактах користувачі завжди раді відповісти і ще з більшим нетерпінням чекають відповіді на свій коментар. Все котиться до того, що одного дня, знайшовши вільну хвилинку між переглядом нових повідомлень вконтактах людина відкриє свою стареньку інтернет-домівку і не знайде там нічого, окрім останньої статті за позаминулий місяць про припинення роботи над проектом. І сумно не те, що таке дійсно може трапитись, а по справжньому гірко з того, що перечитавши заголовок тієї прощальної статті користувач подумає: «О, сайт вмер. Тепер більше часу на контакти є!» І з полегшенням закриє вкладку тієї сторінки, де для нього все починалося, залишивши лише оту невеличку сторінку Vkontakte.ru із недочитаними останніми повідомленнями від колишніх користувачів вимерлих через монополію соціальних мереж інтернет-проектів.